Дата випуску: 2020
Стать: унісекс
Класифікація аромату: квіткові, деревно-мускусні, деревно-мускусні
Початкова нота: Неролі, Мандарин і Рожевий перець
Нота серця: Гарденія, Іланг-іланг і Жасмин
Кінцева нота: Білий мускус, Сіра амбра і Пачулі

прозорий, складний, але неголосний запах. Неголосний неголосному теж, звісно, різниться. Inoffensive scents, як їх заведено зараз називати, часто настільки безликі, що там просто нема про що говорити: головним чином тому, що репліки, що ініціює, не прозвучало - вам нічого не сказали. З цією гарденією не так. Після першого цитрусового подиху (скоріше, мандарин і грейпфрут, ніж щось іще... свіжовичавлений, прямо кулаком з розрізаного навпіл фрукта, сік і зім'ята шкурка, що похлюпалася ефірними бризками) "Gardenia Antigua" відразу ж починає дихати опалесцентним, прохолодним, молочно-мускусним туманом, в якому солодкуваті тони поєднуються з солоно-грибними, і це так прекрасно, і тонко, і благородно, що в цьому запаху хочеться залишитися назавжди.

Це не тропіки в дусі 80-х, які обрушилися вам на голову повним відром (після них стоїш, мокрий, спекотний, злегка в нокауті, а в голові "треба повторити!" вальсує з "never again!") - ні, тут ми балансуємо на межі між сном і дійсністю, між суходолом і морем. Підвальний, сирий, земляний тон гарденії виведений дуже акуратно: у ньому є вологість, але немає щільності; він більше схожий на безвітряне вечірнє морське повітря тієї ідеальної температури, яку шкіра зчитує відразу і як "тепло", і як "свіжо".

Якби не дружня підтримка ілангу, запах впав би в солоність і втратив би ту витончену рівновагу, що здається мені такою чарівною. Якби не солонуватість амбрового дна, він перетворився б на квітково-цитрусовий виріб, all-pleaser, позбавлений будь-якої помітної індивідуальності. Дора Багріш (відома, серед усього іншого, як авторка "Mon Paris" YSL з усім велелюдним сімейством фланкерів) зуміла надати аромату цієї індивідуальності, дуже врівноваженої, спокійної, але сильної: справжня княгиня на сцені ніколи не підвищить голосу, але подасть себе так, що не почути її репліку у вас просто не вийде.

А найпрекрасніша принада "Gardenia Antigua" полягає, мабуть, у тому, що цей бездоганний солодко-солоний, квітково-морський баланс відтіняє точкова, глухо-зелена, майже гірка нота, яку зазвичай навіть не чути. Вона час від часу спалахує, терпко і мінерально, вимиваючи з композиції всю солодкість до останньої краплі, і так само непередбачувано гасне - але ніколи не вмикається довше, ніж на пару секунд. Зовсім як міфічний зелений промінь сонця на заході сонця, який ще нікому не вдалося побачити на власні очі. Хоча чим погані очі уяви? Вже у них-то з міфічними променями (чи то зеленими, чи то будь-якого іншого кольору) зроду не було жодних проблем.